село Водиця
Рахівський район Село

село Водиця

Закарпатська обл., рахівський р-н, с. Водиця, вул. Богдана Хмельницького, буд. 2

Во́диця — село в Україні, в Рахівському районі Закарпатської області, центр сільської ради.

Населення становить 1882 особи (станом на 2001 рік).

Село  Водиця  розташоване  у  верхів’ї   річки  «Апшиця»,   правої  притоки  річки  Тиса,  за  50   кілометрів  від  Рахова  ( районного  центру),  з  яким  має  автобусне  сполучення.  На  схід  від  обласного  центру  Ужгорода -   на  відстані  190  кілометрів,  15  кілометрів  - від  смт  Великий  Бичків. 

Загальна  площа  села  7419  га.  Загальна  площа  частини  полонини «Апецька»,  закріпленої  за  Водицькою  сільською  радою  -  178  га . Над  верхів’ям  річки  Апшиця  красується  полонина  Апецька,  висота  якої  становить 1511 метрів  над  рівнем  моря.

Першими  відомостями  про  виникнення  села  Водиця  є  усні  народні  перекази  та  легенди.

Легенда  перша

Після  смерті народного месника Олекси Довбуша  в  долину  річки  прийшли  три  опришки,  вони  шукали  притулку  і  переховувались  від  переслідувань  жовнірів.  До  того ж  опришки  боялися  багатіїв, над  якими  чинили  суд.  Одного  разу  три  опришки  розклали  коло  річки  ватру,  готували  вечерю  і  грілися.  Тут  вони  вирішили  змінити  свої  прізвища.  Старший із них взяв прізвище  Каруца ( від  румунського  Ватажок),  інший,  який слідкував  за  ватрою,  придумав  прізвище  Ватрала,  наймолодший,  котрий копав  криницю,  дістав  прізвище  Кут  (від  угорського  «Колодязь»).  Опришки  вирішили  поселитися  в  трьох  урочищах:  Заподрина,  Тьовшаг,  Поляна.  Згодом  сюди  поселилися  інші  люди,  село  дістало  назву  від  назви  річки  Апшиця.

Дослідники  вважають,  що  Водиця  існує  з  ХІV  ст., а  опришківський  рух  відомий  у  ХVІІІ  столітті. Одна  із  старожилів  села  Ватрала  Олена  Дмитрівна  стверджує,  що  Водиця  була  заселена  не  опришками,  а  втікачами  з  Мараморощини  (нині - територія  Румунії). Записана  з  уст  старожила  села,  Сойми  Івана  Дмитровича

Легенда  друга

Село  заснували  три  монахи. В  селі  Грушево  на  Тячівщині  за  часів  Київської  Русі існував  чоловічий  монастир.  Під  час  просування  татаро-монголів  в  Західну  Європу  вони  напали  на  монастир і розбили  його.  Монахи  тікали  в  ліси  і гори.  Три  монахи  прийшли  в  долину  річки  Апшиця  і  тут  оселилися.  Один  з  них  дав  назву  урочищу Тьовшаг,  що  означає,  тяжкий,  важкий  крок. Однак, історично  доведено,  що  всі  назви  навколишніх  урочищ  та  гір,  річок  мають  назви  румунського  походження.  Існує  версія,  що  тут  проживали племена даків  в  І – ІІ  ст.  до  н.е.  та  І –ІІ  ст. н.е.  Римські  легіонери цю  територію  захопити  не  змогли через сильний  опір  даків  та  непрохідні  лісові  перевали.  Вся  Мараморощина,  в  яку  входять  всі  села,  носить  назви  від  датських  племен. Записана  від  старожила  села  Сойми  Василя  Михайловича

Вперше  Водиця  (Апшиця)  згадується  в  письмових  джерелах  ХVІ ст.  В  1751  році  тут  проживало  лише  26  чоловік.  Поступово  населення  села зростало.

Примітно,  що  назви  річки,  гір,  урочищ  румунські,  а  населення  в  селі  українське.

Село  Водиця  має  два  присілки:  Тьовшаг  та  Ледяний.  Про Тьовшаг  є  розповідь  вище.  В  одній  із  народних  легенд  про  Ледяне  розповідається,  що  в  сиву  давнину  мешканці  цих  місць  зганяли  на  льодову  місцину диких  звірів  і  там  їх  виловлювали.  М’ясом  тварин  харчувалися,  із  шкіри  виготовляли  одяг,  з  кісток  знаряддя  праці  та  мисливства.

Тьовшаг  знаходиться на  відстані  5  км від  центру  села за  гірським  перевалом  та  урочищем  Піцул.

У населеному пункті розвинений сільський  туризм.  Взимку  туристів може приймати гірськолижна  база  з  підйомниками на 800  та  400  метрів  в  урочищі  «Піцул».

Середньомісячний  покрив  снігу  80  см.  Сніг тут ледить у середньому з  15  листопада  до  1  квітня. 

Окрім зимового, є  всі  можливості  організації  літнього  туризму.

Зокрема туристові запропонують пішохідний  маршрут, або  маршрут   на  конях  від  урочища  Піцул  до  полонинських  хребтів  Опецька –Веденяска –Близниці -  Драгобрат -  Говерла – Петрос – Піп Іван.

Є і велосипедні  маршрути  у напрямках  Рахівського, Тячівського,  Хустського  районів.

Для любителів збирати гриби, у селі  Водиця є можливість, окрім поширених у цих місцях, позбирати також унікальні так звані «королівські  гриби».  Вид  таких  грибів  (білий)  росте  тільки  в  Карпатах  та  Марокко.  Сезон  грибів  починається  влітку,  а  закінчується  пізно  восени  з першими  морозами.

голова села - Ватрала Іван Іванович   (03132) 3-52-41    

Рахівський район

  • Район
    Рахівський район
    Рахівський район Площа - 1,9 тис. км2 Населення - 90,3 тис. чол. Щільність 48,07 чол./км² Районний центр м. Рахів (36 тис. населення) Органи місцевого самоврядування районна рада - 1 -
  • Село
    село Костилівка
    Костилі́вка — село в Україні, Рахівському районі Закарпатської області. Дослідники взяли за дату заснування 1605 рік — найбільш наближений до історичних джерел. У 1776 р. зведено Церкву Вознесіння Господнього -
  • Село
    село Кваси
    Кваси́ — село в Україні, Рахівському районі Закарпатської області. Розташоване по обидві сторони річки Чорна Тиса на відстані 14 км від районного центру Рахова і за 26 км від географічного
  • Село
    село Водиця
    Во́диця — село в Україні, в Рахівському районі Закарпатської області, центр сільської ради. Населення становить 1882 особи (станом на 2001 рік). Село Водиця розташоване у верхів’ї річки «Апшиця», правої притоки
  • Село
    село Луг
    Луг — село у Рахівському районі Закарпатської області. Розташоване в південно-східній частині Закарпаття, біля підніжжя Карпатських гір, на висоті 347 м над рівнем моря, на правому березі річки Тиса, в
  • Село
    село Кобилецька Поляна
    Кобилецька Поляна — селище міського типу у Рахівському районі Закарпатської області. Розташоване біля підніжжя гори Кобили (1177 м). Вперше згадується у 1672 році як Кабола Поляна. У селищі Кобилецька Поляна
  • Село
    село Чорна Тиса
    Чо́рна Ти́са — село в Україні, в Рахівському районі Закарпатської області. Село розташоване на відстані близько 35 км від районного центру — міста Рахова. Населення згідно з переписом 2001 року
  • Село
    село Розтоки
    Розто́ки — село в Україні, Рахівському районі Закарпатської області. Населений пункт розмістився на обох берегах Білої Тиси, за 6 км від Рахова. Перші згадки про нього в історичних документах відносять
  • Село
    село Біла Церква
    Бі́ла Церква — село в Україні, Рахівському районі Закарпатської області. Перша згадка про Білу Церкву в історичних документах відноситься до 1373 р., хоча, за свідченнями істориків, тут знайдена стоянка раннього
  • Село
    село Лазещи́на
    Лазещи́на — село в Україні, Рахівському районі Закарпатської області. Розташоване на річці Лазещина під горою Петрос, на трасі Рахів-Яремча, на східній околиці Ясіні. Останнє село Закарпаття, якщо їхати на Івано-Франківщину

Село Рахівський район